Папайя по жизни
Видимо, пока я выложу весь контент с ЗФБ, уже ФБ закончится.
Поэтому, продолжаем наш концерт.
Одним махом выкладываю тот самый челлендж команды Украины, на который пришлось много усилий)
Начитка текстов, пьесы на аккордеоне, вот.
Выкладываю вместе с заглушками, они очень милы, как по-моему)
В текстах - начитка моя, перевод Clegane
Название: Дума про Богуна
Автор текста: украинский фольклор
Форма: перевод и начитка текста
Размер: драббл
Пейринг/Персонажи: Иван Богун, Богдан Хмельницкий
Категория: джен
Рейтинг: G
Примечание: Подстрочный перевод
Украинский текстУ Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом - рікою -
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем - монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів-турків стріляв
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А лядський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали,
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи - турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи - турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом
морили
Три тяжкі неділі
Богун з військом
У тяжкій облозі бував...
Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун у Хмельницького батьківської
поради питав
Та собі підмоги з Чигирина прохав:
"Просю Бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають
Кругом знаменами своїми обкидають,
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають".
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває,
Його військо гетьманськеє морем
нахлинає,
Турецько - польське крульське військо
зничтожає,
Богуна з козаками з неволі визволяє,
А сам Хмельницький
До Богуна під'їжджає
І словами промовляє:
"Не сам Бог вас спасав -
І я не менше помагав!"
Іван Богун відмовляє:
"Слава Богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам
на поталу!"
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями хваляли!
Перевод на русскийВ Виннице на границе
Над могилой над Бугом-рекой
Там стоял Иван Богун винницкий
Под обителью-монастырем Кальнициким
Под Кальницкой обителью Богун стоял,
С турками -пашами, крулевыми ляхами,
Калмыцкими князьями
Богун воевал!
Много турков-ляхов он стрелял,
На аркан их брал,
Саблями порубил,
И в Буге топил.
А ляшский круль и турецкий коноед-паша,некрещеная душа,
Войско несметное собирали,
Ивана Богуна и его войско
Тучей басурманской обложили.
Веселились ляхи-турки,
Круль с князем радовались,
Что обложили Богуна
На долгие недели.
Обступили ляхи-турки,
Кругом осадили
Козаков Богуновых
Голодом морили.
Три тяжелые недели
Богун с войском
Под осадой сидел,
Собственноручно Хмельницкому письмо писал,
В том письме отцовского совета спрашивал
И подмоги из Чигирина просил:
«Прошу Бога и тебя,
Помоги, развесели нас!
Название: Дума про Самойла Кошку
Автор текста: украинский фольклор
Форма: перевод и начитка текста
Размер: мини
Пейринг/Персонажи: Самойло Кошка, Алкан-паша, лях Бутурлак
Категория: джен
Рейтинг: PG
Примечание: Подстрочный перевод
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Дума про Самойла Кошку"
Украинский текстОй із города із Трапезонта виступала галера,
Трьома цвітами процвітана, мальована.
Ой первим цвітом процвітана —
Златосиніми киндяками пообивана;
А другим цвітом процвітана —
Гарматами арештована;
Третім цвітом процвітана —
Турецькою білою габою покровена.
То в тій галері Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Гуляє,
Собі ізбраного люду має:
Сімсот турків, яничар штириста
Да бідного невольника півчвартаста
Без старшини вйськової.
Первий старший між ними пробуває
Кішка Самійло, гетьман запорозьський;
Другий — Марко Рудий,
Суддя військовий;
Третій — Мусій Грач,
Військовий трубач;
Четвертий — Лях Бутурлак,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський,
Що був тридцять літ у неволі,
Двадцять штири як став по волі,
Потурчився, побусурманився
Для панства великого,
Для лакомства нещасного!..
В тій галері од пристані далеко одпускали,
Чорним морем далеко гуляли,
Проти Кефи-города приставали,
Там собі великий да довгий опочинок мали.
То представиться Алкану-пашаті,
Трапезонському княжаті,
Молодому паняті,
Сон дивен, барзо дивен, напрочуд...
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
На турків-яничар, на бідних невольників покликає:
«Турки,— каже,— турки-яничари,
І ви, біднії невольники!
Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати,
Міг би йому три гради турецькії дарувати;
А которий би міг бідний невольник одгадати,
Міг би йому листи визволенні писати,
Щоб не міг ніхто нігде зачіпати!»
Сеє турки зачували,
Нічого не сказали,
Бідні невольники, хоч добре знали,
Собі промовчали.
Тільки обізветься між турків Лях Бутурлак,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський:
«Як же,— каже,— Алкане-пашо, твій сон одгадати,
Що ти не можеш нам повідати?»
«Такий мені, небожата, сон приснився,
Бодай ніколи не явився!
Видиться: моя галера цвіткована, мальована,
Стала вся обідрана, на пожарі спускана;
Видиться: мої турки-яничари
Стали всі впень порубані;
А видиться: мої біднії невольники,
Которії були у неволі,
То всі стали по волі;
Видиться: мене гетьман Кішка
На три часті розтяв,
В Чорнеє море помотав...»
То скоро теє Лях Бутурлак зачував,
К йому словами промовляв:
«Алкане-пашо, трапезонський княжату,
Молодий паняту!
Сей тобі сон не буде ні мало зачіпати,
Скажи мені получче бідного невольника доглядати,
3 ряду до ряду сажати,
По два, по три старії кайдани і новії ісправляти,
На руки, на ноги надівати,
3 ряду до ряду сажати.
Червоної таволги по два дубця брати,
По шиях затинати,
Кров християнськую на землю проливати!»
Скоро-то сеє зачували,
Од пристані галеру далеко одпускали.
Тогді бідних невольників
До опачин руками приймали,
Щироглибокої морської води доставали.
Скоро-то сеє зачували,
Од пристані галеру далеко одпускали,
До города до Козлова,
До дівки Санджаківни на зальоти поспішали.
То до города Козлова прибували,
Дівка Санджаківна навстрічу виходжає,
Алкана-пашу в город Козлов
Зо всім військом затягала,
Алкана-пашу за білу руку брала,
У світлиці-кам'яниці зазивала,
За білу скам'ю сажала,
Дорогими напитками напувала,
А військо серед ринку сажала.
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Не барзо дорогії напитки уживає,
Як до галери двох турчинів на підслухи посилає,
Щоб не міг Лях Бутурлак
Кішку Самійла одмикати,
Упоруч себе сажати!
То скоро ся тії два турчини до галери прибували...
То Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Словами промовляє:
«Ай, Ляше Бутурлаче,
Брате старесенький!
Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера,
Добро нам вчини,
Хоч нас, старшину, одімкни —
Хай би і ми у городі побували,
Панське весілля добре знали».
Каже Лях Бутурлак:
«Ой, Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Добро ти вчини,
Віру християнську під нозі підтопчи.
Хрест на собі поламни!
А ще будеш віру християнську під нозі топтати
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата
пробувати!»
То скоро Кішка Самійло теє зачував,
Словами промовляв:
«Ой, Ляше Бутурлаче,
Сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Бодай же ти того не діждав,
Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду да неволю приймати,
А буду в землі козацькій голову християнську
покладати!
Ваша віра погана,
Земля проклята!»
Скоро Лях Бутурлак теє зачуває,
Кішку Самійла у щоку затинає;
«Ой,— каже,— Кішко Самійлу, гетьмане
запорозький!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
Буду тебе паче всіх невольників доглядати,
Старії і новії кайдани направляти,
Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати!»
То ті два турчини теє зачували,
До Алкана-паші прибували,
Словами промовляли:
«Алкане-пашо,
Трапезонськеє княжя!
Безпечно гуляй!
Доброго і вірного ключника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
В турецьку віру ввертає!»
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Великую радість мало,
Пополам дорогії напитки розділяло:
Половину на галеру одсилало,
Половину з дівкою Санджаківною уживало.
Став Лях Бутурлак дорогії напитки пити-підпивати,
Стали умисли козацьку голову ключника розбивати:
«Господи, єсть у мене що і спити і ісходити,
Тільки ні з ким об вірі християнській розговорити».
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе сажає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає.
То Самійло Кішка по два, по три кубки в руки брав,
То у рукав, то в пазуху, крізь хусту третю додолу
пускав.
Лях Бутурлак по єдиному випивав,
То так напився,
Що з ніг звалився.
То Кішка Самійло да угадав:
Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати клав,
Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав,
На п'яти чоловік по ключу давав,
Словами стиха промовляв:
«Козаки -панове!
Добре майте,
Один другого одмикайте,
Кайдани із ніг, із рук не кидайте,
Полуночної години дожидайте!»
Тогді козаки один другого одмикали,
Кайдани із рук, із ніг не кидали,
Полуночної години дожидали.
А Кішка Самійло чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв,
Полуночної години дожидав.
Стала полуночная година наступати,
Став Алкан-паша з військом до галери прибувати,
То до галери прибував,
Словами промовляв;
«Ви, турки-яничари,
Помаленьку ячіте,
Мойого вірного ключника не збудіте!
Самі же добре поміж рядами прохожайте,
Всякого чоловіка осмотряйте,
Бо тепера він підгуляв,
Щоби кому пільги не дав».
То турки-яничари свічі у руки брали.
Поміж рядів прохожали,
Всякого чоловіка осмотряли,
Бог поміг — за замок руками не приймали!
«Алкане-пашо, безпечно почивай!
Доброго і вірного ключника маєш:
Він бідного невольника з ряду до ряду посажав,
По три, по два старії кайдани і новії посправляв,
А Кішку Самійла ланцюгами утроє приняв».
Тогді турки-яничари у галеру вхожали,
Безпечно спати полягали;
А котрії хмельні бували,
На сон знемагали,
Коло пристані козловської спати полягали...
Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав,
Сам між козаків устав,
Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв;
У галеру вхожав,
Козаків побужає,
Саблі булатнії на вибір вибирає,
До козаків промовляє:
«Ви, панове-молодці,
Кайданами не стучіте,
Ясини не вчиніте,
Нікотрого турчина в галері не збудіте...»
То козаки добре зачували,
Самі з себе кайдани скидали,
У Чорнеє море кидали,
Ні одного турчина не збудили.
Тогді Кішка Самійло до козаків промовляє
«Ви, козаки-молодці,
Добре, братіє, майте,
Од города Козлова забігайте,
Турків-яничар упень рубайте,
Которих живцем у Чорнеє море бросайте!»
Тогді козаки од города Козлова забігали,
Турків-яничарів упень рубали,
Которих живих у Чорнее море бросали.
А Кішка Самійло Алкана-пашу із ліжка взяв,
На три часті розтяв,
У Чорнеє море побросав,
До козаків промовляв:
«Панове-молодці!
Добре дбайте,
Всіх у Чорнеє море бросайте,
Тільки Ляха Бутурлака не рубайте,
Между військом для порядку
За яризу військового зоставляйте!»
Тогді козаки добре мали,
Всіх турків у Чорнеє море пометали,
Тільки Ляха Бутурлака не зрубали.
Между військом для порядку
За яризу військового зоставляли.
Тогді галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли...
Да ще у неділю барзо рано-пораненьку
Не сива зозуля закувала,
Як дівка Санджаківна коло пристані похожала
Да білі руки ламала,
Словами промовляла:
«Алкане-пашо,
Трапезонськеє княжату,
Нащо ти на мене такеє великеє пересердіє маєш,
Що од мене сьогодня барзо рано виїжджаєш?
Когда би була од отця і матусі
Сорома і наруги приняла,
3 тобою хоч єдину ніч переночувала!..»
Скоро ся теє промовляли,
Галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
А ще у неділеньку,
У полуденну й годиноньку,
Лях Бутурлак од сна пробуджає,
По галері поглядає,
Що не єдиного турчина у галері немає.
Тогді Лях Бутурлак із ліжка вставає,
До Кішки Самійла прибуває,
У ноги впадає,
Словами промовляє:
«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Не будь же ти на мене,
Як я був на останці віка мойого на тебе!
Бог тобі да поміг неприятеля побідити,
Да не умітимеш у землю християнськую входити!
Добре ти учини:
Половину козаків у окови до опачин посади,
А половину у турецькев дорогеє плаття наряди,
Бо ще будемо од города Козлова до города Цареграда
гуляти,
Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,
Будуть Алкана-пашу з дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти,
То як будеш отвіт оддавати?»
Як Лях Бутурлак научив,
Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:
Половину козаків до опачин у окови посадив,
А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.
Стали од города Козлова до города Цареграда
гуляти,
Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати
І галеру із гармати торкати,
Стали Алкана-пашу з дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти.
То Лях Бутурлак чогось догадав,
Сам на чердак виступав,
Турецьким біленьким завивалом махав;
Раз то мовить по-грецьки,
Удруге по-турецьки.
Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, братія ячіте,
Од галери одверніте,
Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,
На похмілля знемагає,
До вас не встане, голови не зведе,
Казав: «Як буду назад гуляти,
То не буду вашої милості і повік забувати!»
Тогді турки-яничари од галери одвертали,
До города Цареграда убігали,
Із дванадцяти штук гармат гримали,
Ясу воздавали.
Тогді козаки собі добре дбали,
Сім штук гармат собі арештували,
Ясу воздавали,
На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:
«Хвалим тя, господи, і благодарим!
Були п'ятдесят штири годи у неволі,
А тепер чи не дасть нам бог хоч час по волі!»
А у Тендрові-острові Семен Скалозуб
3 військом на заставі стояв
Да на тую галеру поглядав,
До козаків словами промовляв:
«Козаки, панове-молодці!
Що сія галера чи блудить,
Чи світом нудить,
Чи много люду царського має,
Чи за великою добиччю ганяє?
То ви добре майте,
По дві штуки гармат набирайте,
Тую галеру із грозної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте!
Єслі турки-яничари, то упень рубайте!
Єслі бідні невольники, то помочі дайте!»
Тогді козаки промовляли:
«Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Десь ти сам боїшся
І нас, козаків, страшишся,
Єслі сія галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
Ні за великою добиччю ганяє,
Се, може, є давній бідний невольник із неволі
утікає».
«Ви віри не доймайте,
Хоч по дві гармати набирайте,
Тую галеру із грозної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте!
Як турки-яничари, то упень рубайте,
Єслі бідний невольник, то помочі дайте!»
Тогді козаки, як діти, негаразд починали,
По дві штуки гармат набирали,
Тую галеру із грозної гармати привітали,
Три доски у судні вибивали,
Води дніпровської напускали...
Тогді Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Чогось одгадав,
Сам на чердак виступав,
Червонії, хрещатії давнії хорогви із кишені виймав,
Розпустив, до води похилив,
Сам низенько уклонив:
«Козаки, панове-молодці!
Сія галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
Ні за великою добиччю ганяє —
Се єсть давній, бідний невольник
Кішка Самійло із неволі утікає;
Були п'ятдесят штири годи у неволі,
Тепер чи не дасть бог хоть на час поволі...»
Тогді козаки у каюки скакали.
Тую галеру за мальовані облавки брали
Тогді: златосинії киндяки — на козаки,
Златоглави — на отамани,
Турецькую білую габу — на козаки, на біляки,
А галеру на пожар спускали,
А срібло, злато — на три часті паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського спаса,
На Трехтемирівський монастир,
На святую Січовую покрову давали,
Которі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
Милосердного бога благали;
А другую часть поміж собою паювали;
А третюю часть брали,
Очертами сідали,
Пили да гуляли,
Із семип'ядних пищалей гримали,
Кішку Самійла по волі поздоровляли:
«Здоров,— кажуть,—здоров. Кішко Самійле,
Гетьмане запорозький!
Не загинув єси у неволі,
Не загинеш і з нами, козаками, по волі!»
Правда, панове,
Полягла Кішки Самійла голова
В Києві — Канові монастирі...
Слава не вмре, не поляже!
Буде слава славна
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!
Утверди, боже, люду царського,
Народу християнського,
Війська запорозького,
Донського,
3 усією черню дніпровою,
Низовою,
На многія літа,
До кінця віка!
Перевод на русскийОй из города из Трапезунда выходила галера
Тремя цветами расцвечена, изукрашена.
Первым цветом расцвечена –
Златосиними флагами изукрашена,
Вторым цветом расцвечена –
Пушками вооружена,
Третьим цветом расцвечена –
Турецкими белыми атласами украшена.
На той галере Алкан- паша, трапезундский княжич, гуляет,
Себе таких людей набирает -
Семьсот турков, янычаров четыреста
Да бедных невольников четыреста двадцать без старшины войсковой
А из старшины войсковой первый Марко Рудый, судья войсковый,
Второй- Мусей Грач, войсковой трубач,
Третий – Самойло Кошка, гетман запорожский,
Четвертый- Лях Бутурлак, сотник переяславский,
Ключник галерный, недоверок христианский,
Который тридцать лет был в неволе,
Двадцать четыре года – на воле,
Потурчился, побусурманился
Для власти великой,
За свою шкуру испугался.
Той галерой от пристани отплывали,
В Черное Море далеко заплывали,
Возле Кафы-города приставали,
Себе пребольшой отдых устраивали.
Привиделся Алкану –паше, молодому княжичу
Сон долгий да такой странный,
Что говорил он туркам, янычарам и бедным невольникам:
- Который турок-янычар мой сон разгадает, тому я подарю три города турецких,
Который невольник мой сон разгадает, того из рабства отпущу, охранную грамоту напишу!
Турки-янычары промолчали,
Бедные невольники хоть и знали, да не сказали.
Отозвался Лях Бутурлак, сотник переяславский, недоверок христианский
- Как же ж нам твой сон разгадать, если нам его не узнать?
- Ой такой мне сон привиделся, лучше б никогда не снился!
Снилось мне, что моя галера, расписанная, разукрашенная,
Стала ободранная да обгорелая, снилось мне,
Что все мои турки-янычары лежат порубанные,
А мои все невольники на свободе оказались,
А меня гетман Самойло Кошка на три части разрубил,
В Черное Море побросал.
А так Лях Бутурлак ему и отвечал, сон толковал
- Алкан-паша, молодой княжич,
Тот сон не сбудется, если прикажешь
Бедных невольников вдвое и втрое сильней заковывать,
К веслам руки приковывать,
Таволгой их по шее бить,
Христианскую кровь на землю проливать.
Та галера от пристани отходила,
На морскую глубокую воду выходила,
Возле города Козлова становилась,
Алкан-паша на свадьбу с девкой Санджакивной собирался
А девка Санджакивна сама им навстречу выходит,
Алкана-пашу за белую руку в свои палаты каменные ведет,
Войско на базаре в Козлове располагает,
Всем дорогих вин посылает.
Алкан паша хоть сам дорогие вина попивает,
А двух турков подслушивать на галеру отправляет,
Чтоб не мог Лях Бутурлак Самойла Кошку
Из оков расковать, возле себя сажать.
Те два турка на галеру прибывают,
Такое своими глазами наблюдают:
Самойло Кошка, гетман запорожский,
Ляху Бутурлаку такое говорит:
- Лях Бутрулак, брат мой старый,
Раскую хоть старшину,
Тоже на турецкой свадьбе погуляем.
А Лях Бутурлак ему такое отвечает:
- Я бы расковал, если бы ты крест с шеи
Ногами потоптал, в турецкую веру перешел,
Молодому князю братом бы стал!
А Самойло Кошка, гетман запорожский,
Ляху Бутурлаку так отвечает:
- Лях Бутурлак, сотник переяславский,
Недоверок христианский,
Ты того не дождешься,
Чтоб я в турецкую веру перешел.
Лучше в неволе умирать, чем свою веру предавать.
Ваша вера проклятая, а земля поганая!
То Лях Бутурлак слышит,
Самойлу Кошке пощечину отвешивает.
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Будешь меня верой христианской упрекать,
Велю на тебя вдвое оковы наложить, втрое к скамье приковать.
То турки-янычары видят,
Обратно плывут,
Алкану-паше докладывают:
- Алкан-паша, трапезондский княжич,
Хороший да преданный у тебя ключник,
Он Самойла Кошку бьет-избивает,
К турецкой вере склоняет.
Алкан-паша взвеселился,
Дорогими винами поделился –
Половину с девкой Санджаковной выпивал,
Половину на галеру отсылает.
Стал Лях Бутурлак вина пить-попивать,
Стали в голову козацкую мысли забредать:
«Есть мне что есть да пить,
Да не с кем про веру христианскую поговорить»
Самойла Кошку расковывает, возле себя сажает,
Дорогих вин ему наливает.
Лях Бутурлак кубок за кубком пьет,
А Самойло Кошка один кубок пригубливает,
Второй в рукав выливет, третий на колени проливает.
Лях Бутурлак так напился, что с ног свалился.
Самойло Кошка его берет, в кровать спать укладывает,
Все восемьдесят четыре ключа от оков себе берет.
На пятерых ключ дает, такие слова тихо говорит:
- Панове козаки, вы оковы открывайте,
С себя не снимайте, а местами меняйтесь,
Полуночи дожидайтесь.
Самойло Кошка тогда берет,
На себя двойные оковы кладет,
Тройной цепью приковывается,
Полуночи сам дожидается.
Алкан-паша к полуночи на галеру прибывает,
Своих турков-янычаров наставляет:
-Вы, турки-янычары, не кричите,
Моего верного ключника не будите.
Сами все посмотрите –
Он подгулял, может, кому и поблажку дал.
Турки-янычары свечи взяли
Меж рядов ходили,
На всякого невольника смотрели.
Бог помог – замки руками не трогали!
Алкан-паше доложили:
- Спи спокойно, Алкан-паша, ключник наш
Невольников заново заковал,
Местами поменял,
Самойла Кошку в три цепи заковал.
Тогда турки-янычары спать хмельные попадали,
Где увидели – кто на галере, кто на пристани в Козлове.
Тогда Самойло Кошка полуночи дождался,
Сам среди козаков поднялся, кандалы с рук и ног поснимал,
В Черное море побросал,
Всем булатные сабли раздал, такие слова сказал:
- Панове козаки, вы оковами не стучите,
Турков на галере не побудите,
Кандалы снимайте, в море бросайте,
На пристань в Козлов идите.
Всех турков-янычаров рубите,
Никого в плен не берите.
То козаки услыхали,
Оковы тихо в Черное море побросали
Ни одного турка не разбудили,
На пристань в Козлов пришли
Хмельных турков-янычаров порубали.
Никого в плен не взяли!
Самойло Кошка
Алкана- пашу спящим убил -
На три части разрубил
В Черное море побросал.
Тогда Самойло Кошка такие слова говорит:
- Панове козаки! Вы турков на галере
Всех рубите, а Ляха Бутурлака оставьте
За ярыжку войскового.
То козаки услыхали,
Всех турков на галере порубали и
В Черное море покидали,
Ляха Бутурлака за ярыжку войскового оставляли.
А из города из Цареграда
Двенадцать галер выступают
Из пушек салютуют,
Алкана-пашу со свадьбой поздравляют.
Тогда Лях Бутурлак на нос выходит,
Турецким белым платком машет,
Два раза, один раз на греческом,
Второй- на турецком повторяет:
- Ой вы турки-янычары, сильно не шумите,
Моего господина после свадьбы не будите,
Он от похмелья мается, с кровати не подымается.
Как будем назад гулять, тогда и вас будем одаривать.
Тогда турки-янычары
Назад отплывали,
Еще раз салютовали.
Козаки услыхали,
Из семи пушек салют отдали.
На Лиман-реку поворачивали,
В Днепр-Славуту заплывали.
Низенько кланялись
«Хвалим Господа и благодарим,
Что были пятьдесят четыре года в неволе,
Теперь хоть час поживем на воле».
А на Тендрове-острове Семен Скалозуб
Заставой с козаками стоял,
За той галерой наблюдал,
Козакам приказ давал:
- Панове козаки! Тут галера рыщет,
Что-то себе ищет,
Людей много несет,
Не за добычей ли идет?
Так вы так поступайте –
Из пушек залп дайте!
Если там турки-янычары –
В грязь рубайте!
А козаки ему и отвечают:
- Ой Семен Скалозуб, гетман запорожский,
Батьку козацкий, погоди стрелять.
Погоди козаков пугать, хоть галера и рыщет,
Может, не добычи ищет?
Может, то бедные невольники из плена убегают?
- Вы той галере сильно не доверяйте,
Хоть из двух пушек залп дайте!
Если турки-янычары, так в грязь рубайте,
А если там невольники- помогайте!
Тогда козаки две пушки позаряжали, по галере залп дали,
Три доски выбивали, воды днепровской напускали.
Тогда Самойло Кошка, гетман запорожский,
Что-то вспоминал, сам на нос выступал,
Красную хоругву давнюю из кармана вынимал,
Козакам с берега показал.
- Панове козаки, наша галера не рыщет,
Добычи не ищет, это давний бедный невольник
Кошка Самойло домой прибывает.
Были пятьдесят четыре года в неволе,
Теперь хоть умрем на воле!
Тогда козаки в лодки поскакали,
С галеры все ткани ободрали:
Золотосиние флаги- козакам,
Шелка всякие –атаманам,
Турецкий белый атлас –голоте.
А серебро и золото на три части делили:
Первую часть- цервям отдавали, Межигорскому Спасу,
Трахтемировскому монастырю да сечевой Покрове,
Чтоб за товариство день и ночь Бога молили.
Вторую часть – между собой поделили,
А на третью часть- пировали, из пищалей стреляли
Да Самойла Кошку величали:
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Не сгинул ты пятьдесят четыре года в неволе,
Погуляешь еще с козаками на воле!
Похоронен Кошка в киевском монастыре,
А слава вовек не поляжет,
Будет между козаками, рыцарями да молодцами.
Дай, Боже, удачи люду христианскому,
Войску днепровскому, запорожскому,
Донскому и низовому
На многие лета!
Цикл: Стихотворения Лины Костенко
Форма: начитка текста
Пейринг/Персонажи: Оригинальные персонажи
Категория: джен
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Стихотворения Лины Костенко"
Название: Страшны слова
Название: День извожу
Название: Ищите цензора в себе
Название: Меня с пелёнок
Цикл: Пьесы на аккордеоне
Форма: инструментальная музыка
Пейринг/Персонажи: Оригинальные персонажи
Категория: джен
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Пьесы на аккордеоне"
Название: Бандура
Примечание: Тема с вариациями
Название: Заповіт
Примечание: на текст Шевченка (инструментал)
Название: Вязанка украинских песен
Примечание: Вольное обращение с темпом
Поэтому, продолжаем наш концерт.
Одним махом выкладываю тот самый челлендж команды Украины, на который пришлось много усилий)
Начитка текстов, пьесы на аккордеоне, вот.
Выкладываю вместе с заглушками, они очень милы, как по-моему)
В текстах - начитка моя, перевод Clegane
Название: Дума про Богуна
Автор текста: украинский фольклор
Форма: перевод и начитка текста
Размер: драббл
Пейринг/Персонажи: Иван Богун, Богдан Хмельницкий
Категория: джен
Рейтинг: G
Примечание: Подстрочный перевод
Украинский текстУ Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом - рікою -
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем - монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів-турків стріляв
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А лядський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали,
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи - турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи - турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом
морили
Три тяжкі неділі
Богун з військом
У тяжкій облозі бував...
Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун у Хмельницького батьківської
поради питав
Та собі підмоги з Чигирина прохав:
"Просю Бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають
Кругом знаменами своїми обкидають,
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають".
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває,
Його військо гетьманськеє морем
нахлинає,
Турецько - польське крульське військо
зничтожає,
Богуна з козаками з неволі визволяє,
А сам Хмельницький
До Богуна під'їжджає
І словами промовляє:
"Не сам Бог вас спасав -
І я не менше помагав!"
Іван Богун відмовляє:
"Слава Богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам
на поталу!"
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями хваляли!
Перевод на русскийВ Виннице на границе
Над могилой над Бугом-рекой
Там стоял Иван Богун винницкий
Под обителью-монастырем Кальнициким
Под Кальницкой обителью Богун стоял,
С турками -пашами, крулевыми ляхами,
Калмыцкими князьями
Богун воевал!
Много турков-ляхов он стрелял,
На аркан их брал,
Саблями порубил,
И в Буге топил.
А ляшский круль и турецкий коноед-паша,некрещеная душа,
Войско несметное собирали,
Ивана Богуна и его войско
Тучей басурманской обложили.
Веселились ляхи-турки,
Круль с князем радовались,
Что обложили Богуна
На долгие недели.
Обступили ляхи-турки,
Кругом осадили
Козаков Богуновых
Голодом морили.
Три тяжелые недели
Богун с войском
Под осадой сидел,
Собственноручно Хмельницкому письмо писал,
В том письме отцовского совета спрашивал
И подмоги из Чигирина просил:
«Прошу Бога и тебя,
Помоги, развесели нас!
Потому что ляхи и турки на нас наступают,
Кругом знаменами своими осаждают,
В осаду нас загоняют,
И силою побеждают».
Как Хмельницкий то прочитал, то за четверо суток до Винницы дошел,
Его войско гетманское морем наплывает,
Турецко-крулевское войско разбивает,
Богуна и козаков из неволи освобождает.
А сам Хмельницкий к Богуну подъезжает,
Такие слова говорит
«Не только Бог вас спасал –
И я не меньше помогал!»
А Богун ему отвечает
«Слава Богу и гетману,
Что не дали нас в неволю,
Ляхам на расправу»
Все войско
И козаки
В ряды строилось
Победе радовалось.
А кобзари играли,
Струны перебирали
И Богдана с Богуном
В песнях прославили.
Кругом знаменами своими осаждают,
В осаду нас загоняют,
И силою побеждают».
Как Хмельницкий то прочитал, то за четверо суток до Винницы дошел,
Его войско гетманское морем наплывает,
Турецко-крулевское войско разбивает,
Богуна и козаков из неволи освобождает.
А сам Хмельницкий к Богуну подъезжает,
Такие слова говорит
«Не только Бог вас спасал –
И я не меньше помогал!»
А Богун ему отвечает
«Слава Богу и гетману,
Что не дали нас в неволю,
Ляхам на расправу»
Все войско
И козаки
В ряды строилось
Победе радовалось.
А кобзари играли,
Струны перебирали
И Богдана с Богуном
В песнях прославили.
Название: Дума про Самойла Кошку
Автор текста: украинский фольклор
Форма: перевод и начитка текста
Размер: мини
Пейринг/Персонажи: Самойло Кошка, Алкан-паша, лях Бутурлак
Категория: джен
Рейтинг: PG
Примечание: Подстрочный перевод
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Дума про Самойла Кошку"
Украинский текстОй із города із Трапезонта виступала галера,
Трьома цвітами процвітана, мальована.
Ой первим цвітом процвітана —
Златосиніми киндяками пообивана;
А другим цвітом процвітана —
Гарматами арештована;
Третім цвітом процвітана —
Турецькою білою габою покровена.
То в тій галері Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Гуляє,
Собі ізбраного люду має:
Сімсот турків, яничар штириста
Да бідного невольника півчвартаста
Без старшини вйськової.
Первий старший між ними пробуває
Кішка Самійло, гетьман запорозьський;
Другий — Марко Рудий,
Суддя військовий;
Третій — Мусій Грач,
Військовий трубач;
Четвертий — Лях Бутурлак,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський,
Що був тридцять літ у неволі,
Двадцять штири як став по волі,
Потурчився, побусурманився
Для панства великого,
Для лакомства нещасного!..
В тій галері од пристані далеко одпускали,
Чорним морем далеко гуляли,
Проти Кефи-города приставали,
Там собі великий да довгий опочинок мали.
То представиться Алкану-пашаті,
Трапезонському княжаті,
Молодому паняті,
Сон дивен, барзо дивен, напрочуд...
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
На турків-яничар, на бідних невольників покликає:
«Турки,— каже,— турки-яничари,
І ви, біднії невольники!
Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати,
Міг би йому три гради турецькії дарувати;
А которий би міг бідний невольник одгадати,
Міг би йому листи визволенні писати,
Щоб не міг ніхто нігде зачіпати!»
Сеє турки зачували,
Нічого не сказали,
Бідні невольники, хоч добре знали,
Собі промовчали.
Тільки обізветься між турків Лях Бутурлак,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський:
«Як же,— каже,— Алкане-пашо, твій сон одгадати,
Що ти не можеш нам повідати?»
«Такий мені, небожата, сон приснився,
Бодай ніколи не явився!
Видиться: моя галера цвіткована, мальована,
Стала вся обідрана, на пожарі спускана;
Видиться: мої турки-яничари
Стали всі впень порубані;
А видиться: мої біднії невольники,
Которії були у неволі,
То всі стали по волі;
Видиться: мене гетьман Кішка
На три часті розтяв,
В Чорнеє море помотав...»
То скоро теє Лях Бутурлак зачував,
К йому словами промовляв:
«Алкане-пашо, трапезонський княжату,
Молодий паняту!
Сей тобі сон не буде ні мало зачіпати,
Скажи мені получче бідного невольника доглядати,
3 ряду до ряду сажати,
По два, по три старії кайдани і новії ісправляти,
На руки, на ноги надівати,
3 ряду до ряду сажати.
Червоної таволги по два дубця брати,
По шиях затинати,
Кров християнськую на землю проливати!»
Скоро-то сеє зачували,
Од пристані галеру далеко одпускали.
Тогді бідних невольників
До опачин руками приймали,
Щироглибокої морської води доставали.
Скоро-то сеє зачували,
Од пристані галеру далеко одпускали,
До города до Козлова,
До дівки Санджаківни на зальоти поспішали.
То до города Козлова прибували,
Дівка Санджаківна навстрічу виходжає,
Алкана-пашу в город Козлов
Зо всім військом затягала,
Алкана-пашу за білу руку брала,
У світлиці-кам'яниці зазивала,
За білу скам'ю сажала,
Дорогими напитками напувала,
А військо серед ринку сажала.
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Не барзо дорогії напитки уживає,
Як до галери двох турчинів на підслухи посилає,
Щоб не міг Лях Бутурлак
Кішку Самійла одмикати,
Упоруч себе сажати!
То скоро ся тії два турчини до галери прибували...
То Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Словами промовляє:
«Ай, Ляше Бутурлаче,
Брате старесенький!
Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера,
Добро нам вчини,
Хоч нас, старшину, одімкни —
Хай би і ми у городі побували,
Панське весілля добре знали».
Каже Лях Бутурлак:
«Ой, Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Добро ти вчини,
Віру християнську під нозі підтопчи.
Хрест на собі поламни!
А ще будеш віру християнську під нозі топтати
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата
пробувати!»
То скоро Кішка Самійло теє зачував,
Словами промовляв:
«Ой, Ляше Бутурлаче,
Сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Бодай же ти того не діждав,
Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду да неволю приймати,
А буду в землі козацькій голову християнську
покладати!
Ваша віра погана,
Земля проклята!»
Скоро Лях Бутурлак теє зачуває,
Кішку Самійла у щоку затинає;
«Ой,— каже,— Кішко Самійлу, гетьмане
запорозький!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
Буду тебе паче всіх невольників доглядати,
Старії і новії кайдани направляти,
Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати!»
То ті два турчини теє зачували,
До Алкана-паші прибували,
Словами промовляли:
«Алкане-пашо,
Трапезонськеє княжя!
Безпечно гуляй!
Доброго і вірного ключника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
В турецьку віру ввертає!»
То Алкан-паша,
Трапезонськеє княжя,
Великую радість мало,
Пополам дорогії напитки розділяло:
Половину на галеру одсилало,
Половину з дівкою Санджаківною уживало.
Став Лях Бутурлак дорогії напитки пити-підпивати,
Стали умисли козацьку голову ключника розбивати:
«Господи, єсть у мене що і спити і ісходити,
Тільки ні з ким об вірі християнській розговорити».
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе сажає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає.
То Самійло Кішка по два, по три кубки в руки брав,
То у рукав, то в пазуху, крізь хусту третю додолу
пускав.
Лях Бутурлак по єдиному випивав,
То так напився,
Що з ніг звалився.
То Кішка Самійло да угадав:
Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати клав,
Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав,
На п'яти чоловік по ключу давав,
Словами стиха промовляв:
«Козаки -панове!
Добре майте,
Один другого одмикайте,
Кайдани із ніг, із рук не кидайте,
Полуночної години дожидайте!»
Тогді козаки один другого одмикали,
Кайдани із рук, із ніг не кидали,
Полуночної години дожидали.
А Кішка Самійло чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв,
Полуночної години дожидав.
Стала полуночная година наступати,
Став Алкан-паша з військом до галери прибувати,
То до галери прибував,
Словами промовляв;
«Ви, турки-яничари,
Помаленьку ячіте,
Мойого вірного ключника не збудіте!
Самі же добре поміж рядами прохожайте,
Всякого чоловіка осмотряйте,
Бо тепера він підгуляв,
Щоби кому пільги не дав».
То турки-яничари свічі у руки брали.
Поміж рядів прохожали,
Всякого чоловіка осмотряли,
Бог поміг — за замок руками не приймали!
«Алкане-пашо, безпечно почивай!
Доброго і вірного ключника маєш:
Він бідного невольника з ряду до ряду посажав,
По три, по два старії кайдани і новії посправляв,
А Кішку Самійла ланцюгами утроє приняв».
Тогді турки-яничари у галеру вхожали,
Безпечно спати полягали;
А котрії хмельні бували,
На сон знемагали,
Коло пристані козловської спати полягали...
Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав,
Сам між козаків устав,
Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв;
У галеру вхожав,
Козаків побужає,
Саблі булатнії на вибір вибирає,
До козаків промовляє:
«Ви, панове-молодці,
Кайданами не стучіте,
Ясини не вчиніте,
Нікотрого турчина в галері не збудіте...»
То козаки добре зачували,
Самі з себе кайдани скидали,
У Чорнеє море кидали,
Ні одного турчина не збудили.
Тогді Кішка Самійло до козаків промовляє
«Ви, козаки-молодці,
Добре, братіє, майте,
Од города Козлова забігайте,
Турків-яничар упень рубайте,
Которих живцем у Чорнеє море бросайте!»
Тогді козаки од города Козлова забігали,
Турків-яничарів упень рубали,
Которих живих у Чорнее море бросали.
А Кішка Самійло Алкана-пашу із ліжка взяв,
На три часті розтяв,
У Чорнеє море побросав,
До козаків промовляв:
«Панове-молодці!
Добре дбайте,
Всіх у Чорнеє море бросайте,
Тільки Ляха Бутурлака не рубайте,
Между військом для порядку
За яризу військового зоставляйте!»
Тогді козаки добре мали,
Всіх турків у Чорнеє море пометали,
Тільки Ляха Бутурлака не зрубали.
Между військом для порядку
За яризу військового зоставляли.
Тогді галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли...
Да ще у неділю барзо рано-пораненьку
Не сива зозуля закувала,
Як дівка Санджаківна коло пристані похожала
Да білі руки ламала,
Словами промовляла:
«Алкане-пашо,
Трапезонськеє княжату,
Нащо ти на мене такеє великеє пересердіє маєш,
Що од мене сьогодня барзо рано виїжджаєш?
Когда би була од отця і матусі
Сорома і наруги приняла,
3 тобою хоч єдину ніч переночувала!..»
Скоро ся теє промовляли,
Галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
А ще у неділеньку,
У полуденну й годиноньку,
Лях Бутурлак од сна пробуджає,
По галері поглядає,
Що не єдиного турчина у галері немає.
Тогді Лях Бутурлак із ліжка вставає,
До Кішки Самійла прибуває,
У ноги впадає,
Словами промовляє:
«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Не будь же ти на мене,
Як я був на останці віка мойого на тебе!
Бог тобі да поміг неприятеля побідити,
Да не умітимеш у землю християнськую входити!
Добре ти учини:
Половину козаків у окови до опачин посади,
А половину у турецькев дорогеє плаття наряди,
Бо ще будемо од города Козлова до города Цареграда
гуляти,
Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,
Будуть Алкана-пашу з дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти,
То як будеш отвіт оддавати?»
Як Лях Бутурлак научив,
Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:
Половину козаків до опачин у окови посадив,
А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.
Стали од города Козлова до города Цареграда
гуляти,
Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати
І галеру із гармати торкати,
Стали Алкана-пашу з дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти.
То Лях Бутурлак чогось догадав,
Сам на чердак виступав,
Турецьким біленьким завивалом махав;
Раз то мовить по-грецьки,
Удруге по-турецьки.
Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, братія ячіте,
Од галери одверніте,
Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,
На похмілля знемагає,
До вас не встане, голови не зведе,
Казав: «Як буду назад гуляти,
То не буду вашої милості і повік забувати!»
Тогді турки-яничари од галери одвертали,
До города Цареграда убігали,
Із дванадцяти штук гармат гримали,
Ясу воздавали.
Тогді козаки собі добре дбали,
Сім штук гармат собі арештували,
Ясу воздавали,
На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:
«Хвалим тя, господи, і благодарим!
Були п'ятдесят штири годи у неволі,
А тепер чи не дасть нам бог хоч час по волі!»
А у Тендрові-острові Семен Скалозуб
3 військом на заставі стояв
Да на тую галеру поглядав,
До козаків словами промовляв:
«Козаки, панове-молодці!
Що сія галера чи блудить,
Чи світом нудить,
Чи много люду царського має,
Чи за великою добиччю ганяє?
То ви добре майте,
По дві штуки гармат набирайте,
Тую галеру із грозної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте!
Єслі турки-яничари, то упень рубайте!
Єслі бідні невольники, то помочі дайте!»
Тогді козаки промовляли:
«Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Десь ти сам боїшся
І нас, козаків, страшишся,
Єслі сія галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
Ні за великою добиччю ганяє,
Се, може, є давній бідний невольник із неволі
утікає».
«Ви віри не доймайте,
Хоч по дві гармати набирайте,
Тую галеру із грозної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте!
Як турки-яничари, то упень рубайте,
Єслі бідний невольник, то помочі дайте!»
Тогді козаки, як діти, негаразд починали,
По дві штуки гармат набирали,
Тую галеру із грозної гармати привітали,
Три доски у судні вибивали,
Води дніпровської напускали...
Тогді Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Чогось одгадав,
Сам на чердак виступав,
Червонії, хрещатії давнії хорогви із кишені виймав,
Розпустив, до води похилив,
Сам низенько уклонив:
«Козаки, панове-молодці!
Сія галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
Ні за великою добиччю ганяє —
Се єсть давній, бідний невольник
Кішка Самійло із неволі утікає;
Були п'ятдесят штири годи у неволі,
Тепер чи не дасть бог хоть на час поволі...»
Тогді козаки у каюки скакали.
Тую галеру за мальовані облавки брали
Тогді: златосинії киндяки — на козаки,
Златоглави — на отамани,
Турецькую білую габу — на козаки, на біляки,
А галеру на пожар спускали,
А срібло, злато — на три часті паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського спаса,
На Трехтемирівський монастир,
На святую Січовую покрову давали,
Которі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
Милосердного бога благали;
А другую часть поміж собою паювали;
А третюю часть брали,
Очертами сідали,
Пили да гуляли,
Із семип'ядних пищалей гримали,
Кішку Самійла по волі поздоровляли:
«Здоров,— кажуть,—здоров. Кішко Самійле,
Гетьмане запорозький!
Не загинув єси у неволі,
Не загинеш і з нами, козаками, по волі!»
Правда, панове,
Полягла Кішки Самійла голова
В Києві — Канові монастирі...
Слава не вмре, не поляже!
Буде слава славна
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!
Утверди, боже, люду царського,
Народу християнського,
Війська запорозького,
Донського,
3 усією черню дніпровою,
Низовою,
На многія літа,
До кінця віка!
Перевод на русскийОй из города из Трапезунда выходила галера
Тремя цветами расцвечена, изукрашена.
Первым цветом расцвечена –
Златосиними флагами изукрашена,
Вторым цветом расцвечена –
Пушками вооружена,
Третьим цветом расцвечена –
Турецкими белыми атласами украшена.
На той галере Алкан- паша, трапезундский княжич, гуляет,
Себе таких людей набирает -
Семьсот турков, янычаров четыреста
Да бедных невольников четыреста двадцать без старшины войсковой
А из старшины войсковой первый Марко Рудый, судья войсковый,
Второй- Мусей Грач, войсковой трубач,
Третий – Самойло Кошка, гетман запорожский,
Четвертый- Лях Бутурлак, сотник переяславский,
Ключник галерный, недоверок христианский,
Который тридцать лет был в неволе,
Двадцать четыре года – на воле,
Потурчился, побусурманился
Для власти великой,
За свою шкуру испугался.
Той галерой от пристани отплывали,
В Черное Море далеко заплывали,
Возле Кафы-города приставали,
Себе пребольшой отдых устраивали.
Привиделся Алкану –паше, молодому княжичу
Сон долгий да такой странный,
Что говорил он туркам, янычарам и бедным невольникам:
- Который турок-янычар мой сон разгадает, тому я подарю три города турецких,
Который невольник мой сон разгадает, того из рабства отпущу, охранную грамоту напишу!
Турки-янычары промолчали,
Бедные невольники хоть и знали, да не сказали.
Отозвался Лях Бутурлак, сотник переяславский, недоверок христианский
- Как же ж нам твой сон разгадать, если нам его не узнать?
- Ой такой мне сон привиделся, лучше б никогда не снился!
Снилось мне, что моя галера, расписанная, разукрашенная,
Стала ободранная да обгорелая, снилось мне,
Что все мои турки-янычары лежат порубанные,
А мои все невольники на свободе оказались,
А меня гетман Самойло Кошка на три части разрубил,
В Черное Море побросал.
А так Лях Бутурлак ему и отвечал, сон толковал
- Алкан-паша, молодой княжич,
Тот сон не сбудется, если прикажешь
Бедных невольников вдвое и втрое сильней заковывать,
К веслам руки приковывать,
Таволгой их по шее бить,
Христианскую кровь на землю проливать.
Та галера от пристани отходила,
На морскую глубокую воду выходила,
Возле города Козлова становилась,
Алкан-паша на свадьбу с девкой Санджакивной собирался
А девка Санджакивна сама им навстречу выходит,
Алкана-пашу за белую руку в свои палаты каменные ведет,
Войско на базаре в Козлове располагает,
Всем дорогих вин посылает.
Алкан паша хоть сам дорогие вина попивает,
А двух турков подслушивать на галеру отправляет,
Чтоб не мог Лях Бутурлак Самойла Кошку
Из оков расковать, возле себя сажать.
Те два турка на галеру прибывают,
Такое своими глазами наблюдают:
Самойло Кошка, гетман запорожский,
Ляху Бутурлаку такое говорит:
- Лях Бутрулак, брат мой старый,
Раскую хоть старшину,
Тоже на турецкой свадьбе погуляем.
А Лях Бутурлак ему такое отвечает:
- Я бы расковал, если бы ты крест с шеи
Ногами потоптал, в турецкую веру перешел,
Молодому князю братом бы стал!
А Самойло Кошка, гетман запорожский,
Ляху Бутурлаку так отвечает:
- Лях Бутурлак, сотник переяславский,
Недоверок христианский,
Ты того не дождешься,
Чтоб я в турецкую веру перешел.
Лучше в неволе умирать, чем свою веру предавать.
Ваша вера проклятая, а земля поганая!
То Лях Бутурлак слышит,
Самойлу Кошке пощечину отвешивает.
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Будешь меня верой христианской упрекать,
Велю на тебя вдвое оковы наложить, втрое к скамье приковать.
То турки-янычары видят,
Обратно плывут,
Алкану-паше докладывают:
- Алкан-паша, трапезондский княжич,
Хороший да преданный у тебя ключник,
Он Самойла Кошку бьет-избивает,
К турецкой вере склоняет.
Алкан-паша взвеселился,
Дорогими винами поделился –
Половину с девкой Санджаковной выпивал,
Половину на галеру отсылает.
Стал Лях Бутурлак вина пить-попивать,
Стали в голову козацкую мысли забредать:
«Есть мне что есть да пить,
Да не с кем про веру христианскую поговорить»
Самойла Кошку расковывает, возле себя сажает,
Дорогих вин ему наливает.
Лях Бутурлак кубок за кубком пьет,
А Самойло Кошка один кубок пригубливает,
Второй в рукав выливет, третий на колени проливает.
Лях Бутурлак так напился, что с ног свалился.
Самойло Кошка его берет, в кровать спать укладывает,
Все восемьдесят четыре ключа от оков себе берет.
На пятерых ключ дает, такие слова тихо говорит:
- Панове козаки, вы оковы открывайте,
С себя не снимайте, а местами меняйтесь,
Полуночи дожидайтесь.
Самойло Кошка тогда берет,
На себя двойные оковы кладет,
Тройной цепью приковывается,
Полуночи сам дожидается.
Алкан-паша к полуночи на галеру прибывает,
Своих турков-янычаров наставляет:
-Вы, турки-янычары, не кричите,
Моего верного ключника не будите.
Сами все посмотрите –
Он подгулял, может, кому и поблажку дал.
Турки-янычары свечи взяли
Меж рядов ходили,
На всякого невольника смотрели.
Бог помог – замки руками не трогали!
Алкан-паше доложили:
- Спи спокойно, Алкан-паша, ключник наш
Невольников заново заковал,
Местами поменял,
Самойла Кошку в три цепи заковал.
Тогда турки-янычары спать хмельные попадали,
Где увидели – кто на галере, кто на пристани в Козлове.
Тогда Самойло Кошка полуночи дождался,
Сам среди козаков поднялся, кандалы с рук и ног поснимал,
В Черное море побросал,
Всем булатные сабли раздал, такие слова сказал:
- Панове козаки, вы оковами не стучите,
Турков на галере не побудите,
Кандалы снимайте, в море бросайте,
На пристань в Козлов идите.
Всех турков-янычаров рубите,
Никого в плен не берите.
То козаки услыхали,
Оковы тихо в Черное море побросали
Ни одного турка не разбудили,
На пристань в Козлов пришли
Хмельных турков-янычаров порубали.
Никого в плен не взяли!
Самойло Кошка
Алкана- пашу спящим убил -
На три части разрубил
В Черное море побросал.
Тогда Самойло Кошка такие слова говорит:
- Панове козаки! Вы турков на галере
Всех рубите, а Ляха Бутурлака оставьте
За ярыжку войскового.
То козаки услыхали,
Всех турков на галере порубали и
В Черное море покидали,
Ляха Бутурлака за ярыжку войскового оставляли.
Черным морем гуляла,
А в воскресенье рано-раненько
Девка Санджаковна на пристани плакала,
Руки белые заламывала
- Алкан-паша,трапезуднский княжич,
Отчего же ты так обиделся,
От меня так рано уехал?
Я бы у отца с матерью дольше пожила,
Или плохой женой тебе стала?
В воскресенье аж в полдень
Лях Бутурлак просыпался,
Вокруг оглядывался,
Турков обыскивался,
Самойлу Кошке в ноги кланялся.
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Батьку козацкий! Не будь так со мною, как я с тобою.
Тебе Бог помог неприятеля победить,
А я знаю, как до земель христианских без потерь доплыть.
Ты одну половину козаков на весла посади, а другую –
В дорогое турецкое платье наряди ,
Потому что будем от города Козлова до города Цареграда гулять,
А там будут нас двенадцать галер встречать, Алкана-пашу со свадьбой поздравлять.
Как Лях Бутурлак научил,
Так Самойло Кошка и поступил -
Половину козаков на весла посадил,
Другую в турецкое платье нарядил,
До Цареграда спокойно доплыл.
А в воскресенье рано-раненько
Девка Санджаковна на пристани плакала,
Руки белые заламывала
- Алкан-паша,трапезуднский княжич,
Отчего же ты так обиделся,
От меня так рано уехал?
Я бы у отца с матерью дольше пожила,
Или плохой женой тебе стала?
В воскресенье аж в полдень
Лях Бутурлак просыпался,
Вокруг оглядывался,
Турков обыскивался,
Самойлу Кошке в ноги кланялся.
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Батьку козацкий! Не будь так со мною, как я с тобою.
Тебе Бог помог неприятеля победить,
А я знаю, как до земель христианских без потерь доплыть.
Ты одну половину козаков на весла посади, а другую –
В дорогое турецкое платье наряди ,
Потому что будем от города Козлова до города Цареграда гулять,
А там будут нас двенадцать галер встречать, Алкана-пашу со свадьбой поздравлять.
Как Лях Бутурлак научил,
Так Самойло Кошка и поступил -
Половину козаков на весла посадил,
Другую в турецкое платье нарядил,
До Цареграда спокойно доплыл.
А из города из Цареграда
Двенадцать галер выступают
Из пушек салютуют,
Алкана-пашу со свадьбой поздравляют.
Тогда Лях Бутурлак на нос выходит,
Турецким белым платком машет,
Два раза, один раз на греческом,
Второй- на турецком повторяет:
- Ой вы турки-янычары, сильно не шумите,
Моего господина после свадьбы не будите,
Он от похмелья мается, с кровати не подымается.
Как будем назад гулять, тогда и вас будем одаривать.
Тогда турки-янычары
Назад отплывали,
Еще раз салютовали.
Козаки услыхали,
Из семи пушек салют отдали.
На Лиман-реку поворачивали,
В Днепр-Славуту заплывали.
Низенько кланялись
«Хвалим Господа и благодарим,
Что были пятьдесят четыре года в неволе,
Теперь хоть час поживем на воле».
А на Тендрове-острове Семен Скалозуб
Заставой с козаками стоял,
За той галерой наблюдал,
Козакам приказ давал:
- Панове козаки! Тут галера рыщет,
Что-то себе ищет,
Людей много несет,
Не за добычей ли идет?
Так вы так поступайте –
Из пушек залп дайте!
Если там турки-янычары –
В грязь рубайте!
А козаки ему и отвечают:
- Ой Семен Скалозуб, гетман запорожский,
Батьку козацкий, погоди стрелять.
Погоди козаков пугать, хоть галера и рыщет,
Может, не добычи ищет?
Может, то бедные невольники из плена убегают?
- Вы той галере сильно не доверяйте,
Хоть из двух пушек залп дайте!
Если турки-янычары, так в грязь рубайте,
А если там невольники- помогайте!
Тогда козаки две пушки позаряжали, по галере залп дали,
Три доски выбивали, воды днепровской напускали.
Тогда Самойло Кошка, гетман запорожский,
Что-то вспоминал, сам на нос выступал,
Красную хоругву давнюю из кармана вынимал,
Козакам с берега показал.
- Панове козаки, наша галера не рыщет,
Добычи не ищет, это давний бедный невольник
Кошка Самойло домой прибывает.
Были пятьдесят четыре года в неволе,
Теперь хоть умрем на воле!
Тогда козаки в лодки поскакали,
С галеры все ткани ободрали:
Золотосиние флаги- козакам,
Шелка всякие –атаманам,
Турецкий белый атлас –голоте.
А серебро и золото на три части делили:
Первую часть- цервям отдавали, Межигорскому Спасу,
Трахтемировскому монастырю да сечевой Покрове,
Чтоб за товариство день и ночь Бога молили.
Вторую часть – между собой поделили,
А на третью часть- пировали, из пищалей стреляли
Да Самойла Кошку величали:
- Самойло Кошка, гетман запорожский,
Не сгинул ты пятьдесят четыре года в неволе,
Погуляешь еще с козаками на воле!
Похоронен Кошка в киевском монастыре,
А слава вовек не поляжет,
Будет между козаками, рыцарями да молодцами.
Дай, Боже, удачи люду христианскому,
Войску днепровскому, запорожскому,
Донскому и низовому
На многие лета!
Цикл: Стихотворения Лины Костенко
Форма: начитка текста
Пейринг/Персонажи: Оригинальные персонажи
Категория: джен
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Стихотворения Лины Костенко"
Название: Страшны слова
Название: День извожу
Название: Ищите цензора в себе
Название: Меня с пелёнок
Цикл: Пьесы на аккордеоне
Форма: инструментальная музыка
Пейринг/Персонажи: Оригинальные персонажи
Категория: джен
Для голосования: #. WTF Ukraine 2014 - работа "Пьесы на аккордеоне"
Название: Бандура
Примечание: Тема с вариациями
Название: Заповіт
Примечание: на текст Шевченка (инструментал)
Название: Вязанка украинских песен
Примечание: Вольное обращение с темпом